Ірина Попова - чемпіонка Європи в елімінаторі!

Для моєї команди Чемпіонат Європи - один з найважливіших стартів сезону, до якого ми окремо та відповідально готуємося. Якщо минулого року все складалося не дуже вдало і на заваді успішних виступів постійно ставали хвороби, то цього сезону підготовка пройшла так, як і планувалася.

Цьогоріч ЧЄ проходив в Австрійському Граці. Це невеличке містечко зі старовинною, красивою архітектурою.

Тут проходили три різні види змагань: командна естафета, елімінатор та крос-кантрі для андерів категорії U23 та юніорів. Дорослий крос-кантрійний старт проходитиме у Глазго.

День перший, командна естафета.

За годину до старту пішла злива, що додало перегонам певної пікантності ))

В результаті перегонів наша команда посіла 12 місце. Претендували ми трохи на інший результат, але не так сталося, як гадалося - були певні технічні нюанси.

День другий, елімінатор.

Цікаво, що за останні декілька років елімінатор став більш видовищним і тепер проводиться на центральних вулицях та площах туристичних міст. Хоча, наприклад, у 2016 році в Швеції, коли мені також, як і цього року вдалося вибороти майку чемпіонки Європи, трек повністю проходив по грунтам (як невеличка частина кроскантрійної траси).

Великим плюсом стало те, що цього разу траса була побудована заздалегідь і організатори надали можливість двічі на ній потренуватися та прикатати.

Ми вирішили їхати лише ранішнє тренування, щоб вивчити технічні елементи: мости, трампліни, памп-секції, сходинки вгору, сипучка і багато-багато поворотів, а також подумати, де і як боротися за позицію в заїздах.

Кваліфікація розпочалася о 16:00. Відверто сильно хвилювалася перед таким відповідальним стартом, тому трохи натупила і посіла лише 14 місце. Вже під час основних стартів вдалося справитися із хвилюванням і виправити помилки.

Елімінатор - це швидкісний та технічний різновид велоспорту, тут важливо бути готовим як фізично так і психологічно. Будь-яка найменша заминка та втрачені долі секунди коштують занадто дорого бо з чотирьох учасників заїзду в наступний етап проходять лише двоє перших. В усіх заїздах мені вдавалося зі старту зайняти лідируючу позицію, тому що саме з неї простіше всього контролювати хід перегонів. Найбільш складним був фінальний заїзд, де зі старту у нас із француженкою зав’язалася запекла боротьба за лідерство. Мені таки вдалося вирватися вперед і їхати на більш вигідній позиції. Важливо було не втратити набутої переваги до останнього технічного елементу - сходинок, а потім атакувати самій і не пропустити атаки інших аж до самого фінішу.

Класно, що сценарій перегонів відбувся саме за тієї тактикою, яку ми запланували з моїм тренером, Романом Коробовим! Мені лишалося максимально сконцентруватися на старті та не накосячити.

Звісно на чемпіонат ми їхали за медаллю і я була би рада будь-якому її номіналу. Але, коли ти потрапляєш у фінальний заїзд, то думаєш тільки про золоту нагороду!

Зараз мені важко передати словами радість та всі емоції від цієї, такої важливої і непростої ПЕРЕМОГИ!

Якщо минулого разу я перебувала в справді шоковому стані і навіть не до кінця усвідомила, що стала чемпіонкою, то зараз вже все по-іншому. Заради цього, солодкого смаку перемоги, варто було стільки працювати, викладатися, боротися, пробувати, помилятися і, врешті решт, дійти до своєї мети!

Починаючи з 2013 року, коли в Швейцарії вперше провели чемпіонат Європи з елімінатора, ми з командою кожен рік боролися за те, щоб стати першими. Траплялося різне - то падіння, то екіпірування підводило, то якісь обставини. В такі моменти неймовірно важливо відчувати підтримку та допомогу близьких людей, які вірили в мене та надихали на те, щоб підніматися і йти далі.

Окрема подяка моєму особистому тренеру, Роману Коробову. Дякую за те, що ти завжди поруч, ця перемога відбулася завдяки тобі!

Дякую батькам, які вболівають та більше всіх в цілому світі радіють моїм перемогам.

Також подяка тренерам нашої збірної, Ткаченко та Якмеко і першому тренеру, Новицькому.

Наступного дня тут же, в Граці, проходив етап Кубку Світу з елімінатора. Траса була зовсім інша - додали декілька технічних ділянок, а один заїзд складався з двох кіл. Коротка стартова пряма додавала складності - тут ще важливіше було зайняти вигідну тактичну позицію з самого початку. Оскільки в кваліфікації я посіла шосте місце, то в фінальному заїзді обирала доріжку останньою. Зі старту вдалося вибороти третю позицію. За таких розкладів було неймовірно важко боротися за перемогу. В результаті трохи не дотягнула і посіла друге місце. Але і цьому успіху я дуже радію! На попередньому етапі КС в Вольтері була п’ятою і тепер, по заліку трьох стартів, з яких я їхала лише два, посідаю друге місце у загальному заліку Кубку Світу!