Як обирати велосипед для високих

«Усі люди рівні» нам кажуть з дитинства. Однак, якщо розглядати зріст, то ми лише «рівноправні».

Кожен виробник будь-яких товарів для людей, будь це одяг, взуття чи велосипед, розробляє особливу систему розмірів задля задоволення потреб користувачів з різними параметрами тіла. А розробка починається з розгляду «кривої нормального розподілу», від залежностей якої нікуди не втікти:

Більш за все уваги виробники, звісно, приділяють центральній секції, оскільки більшість людей має середні параметри зросту та довжину частин тіла, тому й велосипеди у більшості розробляються з тим розрахунком. Але, на щастя, виробники не забувають і про тих людей, хто за параметрами відносяться до країв розподілення, а саме в цій темі ми розглянемо, що радять виробники високим райдерам.

Правильна посадка
Якщо Вам здається, що ваш велосипед «не зручний» для вашого зросту, треба розуміти, що термін «правильна посадка» не завжди значитиме «комфортна», ближча відповідність буде «ефективна», тобто така посадка, завдяки якій Ви будете використовувати свої зусилля максимально ефективно (якщо йдеться про спортивні велосипеди) відповідно до призначення.
Основні два правила у посадці, які стосуються майже всіх велосипедів:

1) Сидячи у сідлі повністю розігнута нога повинна ставати на педаль у найнижчому положенні шатуна;

2) Вершник повинен вільно стояти над рамою велосипеда, а зазор з проміжністю має складати 2.5-5 см («два пальці»).

Посадка за призначенням та геометрія
Грубо типи посадки можна розділити на 3 групи:

1. Ультраспортивна (шосейна);

2. Спортивна (крос-кантрі, крос, туризм);

3. Прогулянкова;

1. Шосейна посадка передбачає таке положення, коли велосипедист майже лежить, абсолютно рівномірно розподіляючи вагу на весь велосипед, що забезпечує максимальну аеродинамічність та ефективність педалювання.
Відповідно до цього геометрія шосейного велосипеда має найбільшу (серед класів велосипедів) висоту підсідельної та верхньої труб у відповідності до зросту, а також на шосейні велосипеди встановлюють довші виноси.
2. Оскільки в дисциплінах крос-кантрі та крос досить часто змінюється рельєф, багато різких поворотів, - зручнішою є спортивна посадка, тобто така, за якої приблизно 60% ваги тіла приходиться на сідло, інші 40% на руль, а нахил спини менш значний ніж на шосейному.
3. Прогулянкова посадка – це фактично будь-яка посадка, за якої вершнику максимально зручно і комфортно. Як правило, йдеться про повністю вертикальну посадку, яку забезпечують велосипеди типу «комфорт» або «сітібайк» завдяки широкому (і коротшому) сідлу, вигнутому близько до вершника керму, більшому куту нахилу підсідельної труби (за рахунок чого шатуни і самі педалі розміщуються трохи далі від вершника).

Ідеальної посадки в будь-якій дисципліні не існує, оскільки це баланс між зручністю та ефективністю, який вибирає кожний вершник особисто для себе.

Щоб скорегувати посадку і зробити її максимально «правильною», - більшість частин та компонентів велосипеда виготовляють з різними розмірними параметрами або і з можливістю регулювання.

Рама:

Геометрія кожної рами має велику кількість розмірних показників, серед яких: довжина основних труб, повна довжина рами, кути нахилу труб. Ці показники змінюються у відповідності до призначення велосипеда, а також зросту вершника.
Розглядаючи відповідність до зросту більш за все нас цікавлять: довжина підсідельної труби (S/T) (від центру осі каретки до верхньої , за якою визначається розмір самої рами, а також довжина верхньої труби (L) (частіше її позначають ETT - Effective Top Tube), яка майже повністю залежить від першого параметру.
Оскільки високі люди мають не лише довгі ноги, - зміна лише довжини S/T не виправить ситуацію, тому разом з підсідельною трубою змінюють і довжину інших труб переднього та заднього трикутника (зокрема, довжина L).
Однак, зважаючи на те, що геометрія велосипеда розробляється з урахуванням механіки поведінки велосипеда, а також розміром коліс – розмір S/T а також L неможливо збільшувати до нескінченності, особливо через те, що розроблена модель градується від середнього розміру. Збільшуючи довжину підсідельної труби – необхідно зібльшувати довжину рульового стакану – а це може стати перешкодою для надійності рами та й її поведінки, залежно від призначення.

Колеса:
Лише 10 років тому ми знали зовсім небагато стандартів розмірів колеса велосипедів для дорослих, серед яких виділялись 26” та 28” і мали зовсім різне призначення. На сьогоднішній день лише для крос-кантрі виділяють 3 стандарти: класика 26”, а також нові 27.5” (650B) та 29”.

Розробка нових стандартів розмірів коліс допомогла велосипедистам не тільки покращити ходові якості, а ще й забезпечила новими можливостями високих вершників.
Більше колесо потребувало зміни геометрії рами, що позитивно вплинуло на можливості збільшення бази велосипеда (відстань між осями колес), відповідно – довжини верхньої труби L, без зашкодження характеристикам рами і поведінки велосипеда.
Враховуючи вищу «посадку» велосипеда на великих колесах, відстань від землі до верхньої труби буде більшою ніж у велосипеда на менших колесах за однакових розмірів рам.

Підсідельний штир:
Один з варіантів «керування» розміром є підсідельний штир, активну довжину якого можна змінювати «ховаючи» його у підсідельний трубі. Однак, по-перше всі підсідельні штирі мають обмежену довжину (як правило 300-400 мм), а по-друге мають обмеження в активній довжині – оскільки штир має якось триматись в рамі і під час збільшення активної довжини змінюється важіль прикладення напруги, таким чином можна навіть зламати раму, особливо зважаючи на велику вагу високих велосипедистів.

Другий параметр підсідельного штиря, який може змінити посадку – офсет, - тобто зміщення кріплення сідла відносно центру осі підсідельного штиря.
Однак даний параметр може мати не дуже значну зміну – максимальний офсет 35 мм, а на більшість велосипедів у стоковій комплектації мають підсідельні штирі з офсетом 10-15 мм.

Винос:

За розмірними параметрами виноси мають різну довжину та кут нахилу, зміна показників яких призведе до зміни посадки.
Як правило, на крос-кантрійні велосипеди великих розмірів встановлюють винос довжиною 120 мм, однак виробники виготовляють і довші виноси (до 130 мм), проте зі зміною довжини виноса зміниться керованість велосипеда, а до того ж збільшиться важіль тиску на винос, що знизить його надійність.

Кермо (руль):
Залежно від призначення, велосипедні рулі мають різну ширину, що впливає на посадку та керованість велосипедом. Оскільки високі люди мають ширші плечі, відповідно зручнішим буде і ширший руль. Виробники ж встановлюють ширші рулі на велосипеди з більшим розміром рами. На даний момент можна окремо підібрати руль у ширині аж до 800 мм.

Сідло:
Коли ми розглядали підсідельний штир, стало зрозумілим значення офсету, а завдяки конструкції рейок сідла та тримача штиря з’явилась можливість зміщення точки опори вершника зміною позиції сідла у кріпленні.

Шатуни:
Як правило, на велосипедах для дорослих встановлюють шатуни довжиною 170-175 мм, однак бувають шатуни і 180 мм, що дуже допоможе людям з довгими ногами, проте знайти їх не просто.

Висновки та рекомендації
• Впевненість у керуванні велосипедом полягає у стійкості велосипеда, яка дуже порушується з підвищенням центру ваги, особливо при малій базі колес.

Уявіть, як «зручно» їздити на такому «паркані», особливо, коли за плечима ще й чималий рюкзак.
Максимальної зручності посадки зі збереженням керованості забезпечить велике колесо (27.5”/29”) та геометрія рами, яка розрахована на цей розмір;
• Такі компоненти як: винос, руль, підсідельний штир, сідло повинні бути правильно встановлені та відповідати довжині, що повинно забезпечити «правильну» посадку. Підсідельний штир при цьому не повинен виходити за межі максимальної можливої «активної» довжини.
• Зважаючи на велику вагу, жорсткість пружини вилки повинна бути максимальною, а враховуючи те, що більшість вилок стоково мають пружину розраховану на вагу 60-80 кг, найкращим варіантом буде повітряна вилка. При бюджетному варіанті вилка обов’язково повинна мати регулювання переднапруження (pre-load).
• Більшу вагу складніше зупинити, тому слід звертати увагу на якість гальм. Перевагу у виборі типу гальм скоріше можна віддати дисковим гальмам. Якщо гальма ободні – бажано одразу змінювати стокові колодки на багатокомпонентні для більш впевненого гальмування, особливо у вологих умовах.