У весільній сукні на велосипеді.

Продавець в магазині весільних суконь не зміг відповісти на питання: "Чи зможу я їхати на велосипеді в цьому вбранні?".

В дійності, взагалі мало хто так робить на весіллях.

З моїм чоловіком Ніком ми любимо кататись на велосипедах, особливо містом. Коли ми подорожуємо, завжди користуємось програмами байк-шерінгу. Це найкращий спосіб впізнати місто: вільний від автобусних турів та нудних таксі. Протягом квітневої подорожі до Парижу перед зарученням, ми користувались послугами Velib в пошуках сиру, шоколаду та вина.

Велосипеди стали настільки великою частиною наших стосунків, коли ми були в Парижі, Сан Франциско, Філадельфії та Нью Йорку, що ми вирішили зіграти роверове весілля. Знайшлася зручна можливість: міська програма байкшерінгу Indego. Вони погодились надати нам 30 велосипедів, щоб ми змогли доїхати з Музею Археолоії та Антропології Університету Пенсильванії, де відбулося заручення, до наших гостей в клубі Vesper Boat.

Злива не завадила. Наше весілля гучно гуділо, кричало й било в дзвоники. Водії та пішохіди зупинялися, щоб зфотографувати нас й привітати.

Їхати в сукні не було легко. Довелося пристібнути її до колготів, щоб вона не заплуталася в спицях, але я майже й не помітила, що вона заважала, тільки-но ми вирушили вперед. Це були найкращі пару миль в моєму житті.

Source.