Стаття про сталь для велосипедних рам

Сталь відома більш ніж три тисячі років, але ім'я людини, яка поєднала залізо (Fe) та вуглець (C), вже давно забуте. Бронзовий вік закінчився, коли комусь вдалось покращити м'яке залізо для виробництва інструментів війни, землеробства, побуту, тощо і тим самим зробити інструменти довговічними і надійними. З тих пір якість отриманої сполуки продовжує покращуватись, не зважаючи на проривні технології в хімічному компонуванні сполук та компонування існуючих матеріалів в нові форми, які за короткий проміжок часу майже витіснили сталь з велосипедного ринку. Дивно, що пішовши технологічним шляхом розвитку, людство винайшло велосипед так пізно і дивно, що так пізно сталь стала використовуватись у виробництві засобів руху. Не враховуючи деревини, з якої були вироблені перші костотряси (boneshaker — найстаріший тип велосипеду, прообраз сучасного дитячого біговела), сталь можна вважати найдавнішим матеріалом для виготовлення рам. Ця стаття присвячена саме цьому матеріалу, який тільки починає повертатись після найбільшого в своїй історії періоду забуття.
 
Вистачило приблизно 25 років, щоб зросло покоління, яке ніколи не пробувало кататись на сталевих велосипедах і не знає, що дарує матеріал, який вважається безповоротно застарілим. Взагалі-то, вона нікуди й не зникала. В кожному велосипеді, будь його рама вироблена із титану, алюмінію, магнію або карбону, є сталеві деталі: болти, вісі, ексцентрики, тяги, троси, шайби, тощо. Ці конструкційні елементи поки що важко замінити на щось інше. Низька ціна — це перевага, яку перевершити не вдалось ніякому іншому матеріалу і потужний бум, який велоіндустрія зараз переживає, веде до подорожчання всього — в США навіть розповсюджено іронічне прислів'я: "cycling is a new golf". А ось сталеві рами пали жертвою масового виробництва алюмінію з одного боку і унікальних властивостей композитних матеріалів з іншого. І майже зникли. Майже.


 
Тепер все повертається назад. Цього року Том Річі (Tom Ritchey) ознаменував повернення сталі на ринок. "Steel is back", — каже Том. Вона, власне, нікуди й не дівалась, ставши нишевим продуктом для для тих, хто пам'ятає та (або) розуміє. Великі компанії викреслили сталь із своїх річних каталогів, проте велика кількість фреймбілдерів, або маленьких компаній, які випускають продукцію невеличкими тиражами, або створюють їх по індивідуальним замовленням, допомогли великим виробникам, переважно Columbus, Reynolds та True Temper, залишитись на плаву у вік широкого розповсюдження дешевого алюмінію та неминучого витіснення сталі карбоном у середній та високій ціновій ланці. Остання новина від Officina Battaglin, виробника велосипедів за авторством відомого у 80 роках минулого сторіччя гонщика Джованні Батальїна, а нині майже забутого, про відмову від карбону на користь сталі підтверджує слова, сказані Томом Річі. Battaglin відновили комерційні відносини з італійським виробником Columbus і в цьому світлі іронічним здається той факт, що відомий американській виробник True Temper в 2017 році завершить виробництво велосипедних наборів на користь виготовлення труб для гольфових ключок. Ця новина пів-року тому назад спричинила паніку серед фреймбілдерів та їх клієнтів і деякі виробники рам, такі як Кріс Ченс (Chris Chance), вже пропонують "прощальні" серії. Проте, не все так погано, е?



Лімітована серія рам Battaglin з кольоровим хромом cromovelato. Неймовірно красиве, але на жаль, недовговічне покриття. Хром залишається, але кольорова глазур відпадає від одного погляду на неї.
 
Давайте ближче до справи. Що є сталь? Якщо просто, це — сплав заліза (Fe) та вуглецю (C) в пропорціях від 99,9/0,1 % до 97,86/2,14 %. Ці числа, втім, не розкривають секретів, тому що сталь легується іншими речовинами: хром (Cr), нікель (Ni), ванадій (Va), молібден (Mo), вольфрам (W), кремній (Si), які додають у сплав, покращуючи її властивості. Оскільки сталь використовується буквально всюди — від будівництва атомних електростанцій, кораблів, супутників і ракет до виробництва столових приладів і банальних канцелярських предметів, за тисячі років з'явилась величезна кількість рецептів. І якось у всьому цьому треба розбиратись.
 
Сталеварам знадобились стандарти.
 
Стандарти в індустрії задає організація SAE International (Міжнародне Співтовариство Автомобільних Інженерів) та AISI (Американський Інститут Заліза та Сталі). В 1930-1940 роках ці дві організації скооперувались, аби розробити систему стандартизації та класифікації сталей. Індустріальний бум XIX сторіччя призвів до розширення і без того великої кількості різноманітних композицій і система стандартизації стала конче необхідна. Інженери почали плутатись в технічних параметрах і ця система упорядкувала ентропійний хаос технічної номенклатури.



Велосипед Slim Chance від Кріса Ченса на трубах True Temper, які вже наступного року стануть історією.
 
Знати хоча б приблизний склад сталі корисно — це може зумовити характер катання. Завдяки таблиці можна зорієнтуватись з якого саме сплаву вироблено вашу раму. Виробники випускають труби в спеціальних наборах, кожен з яких має свою комерційну назву. Властивості того чи іншого набору залежать від марки сталі та товщини стінок, які вказані в технічних каталогах виробника. Склад сплаву зазвичай відповідає технічним стандартам SAE, хоча точні рецепти виробники тримають у секреті.
 
Труби, з яких роблять велосипеди, бувають з батінгом і без. Батінг — це перемінна товщина стінки труби. Прямі труби з постійною товщиною стінки (straight gauge) використовуються в дешевих моделях велосипедів для прогулянок по паркам, в сітібайках, в деяких туристичних моделях, де цінується можливість витримати пересування по пересіченій місцевості з важкими баулами. Straight gauge не завжди означає погану якість. Наприклад, хромомолібденовий набір Columbus Gara та хромомарганцевий Aelle були достатньо популярні у виробництві недорогих шосейних велосипедів, де вимагався баланс між вагою та довговічністю.
 
Високоякісні набори для ентузіастів та професійних спортсменів завжди батовані.
 
Таке рішення було знайдено більше 100 років тому в Британській компанії Reynolds, коли фреймбілдери стикнулись з проблемою ослаблення зварного шва, працюючи з легкими тонкостінними трубами. Їм доводилось використовувати лайнери, якими шви посилювались зсередини, що дуже ускладнювало процес виготовлення, неминуче робило велосипед важчим і розмивало бажання зменшити загальну вагу.
 
Компанія Reynolds, яка з'явилась в 1841 році, швидко, вже до середини сторіччя зробила собі велике ім'я, виготовляючи якісні цвяхи. Їхній сімейний бізнес процвітав і до кінця сторіччя вони розширили сферу діяльності і почали виготовляти сталеві труби. В 1895 році інженери компанії виявили бажання відповісти на запити ремісників і в 1897 році онук засновника Альфред М. Рейнольдс та його співробітник Дж. Т. Хьюїт отримали патент на батінг — технологію, яка змінить велосипедну індустрію назавжди. Перші батовані труби з'явились у вільному продажу у 1905 році.

Схематичний переріз прямої і батованих труб.

Рейнольдс і Хьюїт знайшли елегантне рішення: зробити потовщення на кожному кінці труби, залишаючи середню частину тонкостінною. Перехід між товщинами міг бути ступінчастий або конусний. Так відпала необхідність посилювати з'єднання лайнерами, що з одного боку спростило роботу фреймбілдера, а з іншого — дозволило скинути декілька сотень грамів з загальної ваги рами.
 
Для велосипедиста може бути цікаво як формуються труби, хоча, забігаючи наперед, слід зазначити, що скатані з листової сталі труби зі швом (seamed) в експлуатації нічим не гірше безшовних (seamless). Оскільки в велоіндустрії переважає "вау-фактор", виробники і фреймбілдери будуть намагатись переконати вас, що безшовні труби кращі. Насправді, правильно термічно оброблена труба зі швом навіть краще безшовної завдяки рівній мікроструктурі матеріалу. Така труба теоретично може прослужити довше безшовної завдяки тому, що на внутрішній поверхні відсутні мікротріщини і мікропори, які з'являються при формуванні методом проштовхування осердя через болванку. Незважаючи на це, втім, більшість дорогих наборів велосипедних труб зроблені саме у безшовний спосіб.
 
Вважається, що безшовна труба краща за зварну, адже при перевищенні порогу пружної деформації або через втому металу від циклічних навантажень вона не розійдеться по шву, але насправді такі випадки з шовними трубами не складають навіть статистичної похибки. Майже 100% тріщин в рамі — це сумісний результат циклічних навантажень і потужного удару, а також недотримання технологічного процесу фреймбілдером, який міг перегріти сегмент труби, через що метал в цьому місці став твердим і крихким. Навіть для потужного спринтера рама на шовних трубах не має викликати побоювання — є цілий ряд куди як більш ймовірних причин, чому рама може зламатись і спосіб формування серед них знаходиться навіть не в першій сотні.

Як вже сказано вище, за способом формування сталеві труби можна поділити на шовні та безшовні і ці два види в свою чергу теж поділяються на декілька різних підвидів. Шовні труби виробляються із листового прокату. Холоднокатані труби в велоіндустрії виготовляють у два способи:  
 
1. на стіл подається лист, послідовний роликовий прес загортає його і шов зварюється електричною дугою з зовнішньої сторони;
2. лист продавлюється U-подібним пресом, подається до закритого O-подібного пресу, в якому незагорнуті кінці догортаються остаточно і шов зварюється електричною дугою з зовнішньої сторони.
 
При такому формуванні зварний шов виходить дуже акуратний. Поверхня після зварювання має гомогенну структуру і не потребує подальшої обробки. Внутрішня поверхня труби не має мікротріщин і зон напруги.



Схема формування труб зі швом.
 
Безшовні труби виробляють з готових болванок товщиною 25,4 см і довжиною близько 90 см. Через центр розігрітої до 1000°С болванки проштовхується осердя — так виходить порожнистий циліндр з товстими стінками. Товщину зменшують багаторазовою гарячою прокаткою або холодним волочінням до того рівня, коли труба готова до процесу батування.

Малюнок від Reynolds, який показує, як осердя проштовхується через розігріту до білого каління болванку, а потім прокатується роликами і остаточно батується.

Компанія Reynolds, наприклад, використовує сердечниковий прес для батування труби. В пресі трубу проштовхують через штамп, занурюючи в неї сердечник. Розмір і форма штампу визначають зовнішній діаметр і профіль труби, а сердечник визначає внутрішній діаметр і задає товщину стінок. Після проштовхування сердечника крізь болванку трубу прокатують крізь встановлені ролики під кутом один проти одного. Від прокатки внутрішній діаметр труби зростає, потім сердечник видаляють і трубу знов проганяють крізь штамп, який і задає остаточний зовнішній діаметр труби і її профіль.

Схема формування безшовних труб.
 
Зазвичай батінг роблять подвійним. Це означає, що товщина стінки труби змінюється два рази: на одному кінці, та на протилежному. Один кінець труби має довший батований сегмент для того, щоб майстер відрізав потрібну довжину, підганяючи трубу під певну ростовку рами. Втім, деякі виробники, наприклад Ishiwata, робили потрійний, та навіть четверний батінг, що досить круто в маркетинговому сенсі і допомагає продавати велосипеди в більшій кількості, насправді не зовсім круто в плані комфорту катання, адже рами, спаяні з труб з потрійним та четверним батінгом, були жорсткішими та не дуже пробачали катання по розбитому асфальту. Потрійний і четверний батінг можна зустріти в рамах японських брендів 80х та 90х, наприклад в моделі Club Fuji, яка була зроблена з хромо-ванадієвого сплаву під комерційною назвою "VALite". На великій схемі речей цей сплав знаходиться нижче хромомарганцевого та хромомолібденового, бо витримує на 30% менші навантаження, ніж хромомолібденовий. В сучасних сталях потрійний батінг робить компанія Columbus: набори XCr, Spirit, Life та Zona всі зроблені з секцією труби, товщина стінки якої змінюється на одному кінцї два рази.
 
Тепер давайте більш детально розглянемо хімічні композиції і зрозуміємо, чому це важливо знати. Часто можна зустріти число 4130. Це — позначення хромомолібденової сталі в системі стандартизації SAE, про яку сказано вище. Детальніше про стандарти написано на Викіпедії, а в цій статті розглянемо лише ті види сталей, які зустрічаються в велосипедній індустрії.

Перші дві цифри в числі означають присутність легуючих елементів. Число, яке починається з одиниці (1ххх) називає вуглецеву сталь; з четвірки (4ххх) — з хромом і молібденом в складі; з шістки (6ххх) — з хромом і ванадієм. Останні дві цифри означають кількість вуглецю в сотих частках відсотка. Наприклад, 1020 називає просту вуглецеву сталь. Нуль показує, що легуючих елементів у складі немає, а кількість вуглецю (C) в хімічній композиції складає 0,20%.
 
1010, 1020, 1030 та 1040 часто використовуються для виробництва дешевих рам. Збільшення вуглецю в складі збільшує межу плинності, що робить сталь твердішою, але тут є обмеження, оскільки велика кількість вуглецю також робить матеріал крихким, що критично для з'єднань. Вуглецеві сталі, які часто можна зустріти під вивіскою "hi-ten" (від англійського "high tensile") — це матеріал для низькоякісних велосипедів: важкий, погано опирається корозії і недостатньо міцний, щоб витримувати важкі удари і довгі циклічні навантаження. Єдина перевага — низька ціна. Втім, на цьому полі дешевий гідроформований алюміній ще 15 років тому витіснив її і зараз велосипеди з вуглецевої сталі зустрічаються лише на ашанбайках. Навіть якщо грошей мало, уникайте цього матеріалу як чуми.
 
Хромомолібден — інша справа. Велосипеди на рамах зі сплаву 25CrMo4 можуть витримувати серйозні навантаження і при правильному догляді можуть пережити свого хазяїна. Позначка 4130 на рамі означає, що її вироблено саме з цього виду сталі, а ось фірмові набори від іменитих виробників Reynolds, Columbus та інших, хоча формально і відповідають стандарту SAE, часто перевершують його, тому наліпка або клеймо цих виробників служать своєрідним знаком якості.
 
За стандартом SAE в складі сталі 4130 частка хрому (Cr) повинна складати від 0,8 до 1,1%;  частка молібдену (Mo) — від 0,15 до 0,25%; частка вуглецю (C) — від 0,28 до 0,33%; частка марганцю (Mn) — від 0,4 до 0,6%; частка фосфору (P) — завжди 0,035%; частка сірки (S) — завжди 0,04%; частка кремнію (Si) — від 0,015 до 0,035%, а виробники вже на свій розсуд варіюють пропорції для того, щоб досягти визначених результатів і певних властивостей. Наприклад, відомий на весь світ набір Reynolds 531, який з'явився в 1935 році, всупереч розхожій думці, не має в своєму складі молібдену. Reynolds 531 часто називають хромолем, але насправді це — хромомарганцевий сплав. Також не правильно називати хромолем хромомарганцевий сплав Aelle від Columbus у вигляді прямих (straight gauge) труб в недорогих шосейних велосипедах. Натомість, "справжній" хромоль нижнього цінового діапазону без батінгу називається відповідно Reynolds 501, 525 (якщо бачите наліпку Reynolds 520, це означає, що виробник — будь-яка інша компанія, яка виробляє цей набір по ліцензії), та Columbus Gara. Хромомолібденові сплави Columbus часто не мають марганцевого компоненту.



Хімічна композиція Reynolds 531 стала настільки вдалою, що по спеціальному замовленню цей набір можна отримати навіть сьогодні, 81 рік після виходу на ринок! На виготовлених з таких труб велосипедах виступав відомий Едді Меркс.
 
За роки домінування алюмінію у сфері дешевих велосипедів і карбону для небожителів, склалася цікава історія. Як вініл в музичній індустрії став нишевим носієм інформації "для тих, хто в темі", або як фотоплівка перетворилась на арт-носій, втративши масовість, в технологічному процесі залишилось тільки одне місце: найякісніші композиції сталей, ціна яких не має вирішального значення — кінцевий користувач готовий заплатити за кастомну раму будь-які гроші.
 
Так, Reynolds розробив нержавіючу сталь 953 з рекордними показниками границі міцності: від 1750 до 2050 МПа/м². Якщо ці цифри нічого вам не кажуть, порівняйте їх з показником високоякісного хромомолібдену родом з 80х, який складає 800-900 МПа/м². Ця сталь не потребує фарбування і може спокійно конкурувати з титаном в довговічності, до того ж вона краще протистоїть точковим ударам, ніж air-hardened 853 і при цьому має тонші стінки — до 0,3 мм (у 853 товщина стінки доходить до 0,38 мм)! Така рама може важити близько 1300 грамів, що приблизно знаходиться на ступені дешевого карбону рівня Toray T300. Щоб ви розуміли, рама зі "звичайного" хромолю такого ж розміру важить близько 2,5 кг і має стінки до 0,7 мм в вузькій секції — економія ваги вражаюча.

Інша перевага Reynolds 953 полягає в тому, що набір можна замовити в стандартному діаметрі (зовнішній діаметр труби — Ø28,6 мм), якщо замовник воліє класичної вузлової конструкції. 953 також добре підходить для пайки встик і аргонно-дугового зварювання.
 
Недолік нержавійки полягає в тому, що її надзвичайно важко обробляти. Якщо одного напилка фреймбілдеру вистачає на три роки постійного використання, то обробка нержавіючої сталі робить із професійних інструментів витратний матеріал. Звичайна ціна на кастомну раму в світі коливається між 2400 та 2600 доларами США. За ці гроші ви отримаєте комплект рами з Columbus Zona, наприклад, вилку зі сталі або карбону. Той же комплект з Reynolds 953 обійдеться мінімум у 4500 доларів. Фреймбілдер за ці гроші купить вам набір труб (який сам по собі коштує чимало), собі — інструмент і витратні матеріали, яких йому знадобиться дуже, дуже багато. А ще — час, труд і терпіння.
 
Італійська компанія Columbus не відстає. Вони пропонують нержавійку XCr, яка з показником границі міцності у 1250-1350 МПа/м² програє еталону від Reynolds, проте за рахунок більшого діаметра труб (до Ø42 мм) нівелює цю різницю. Велосипед на трубах XCr буде мати сучасний вигляд і не підійде для фанатів класичних форм. Майже всі інші сучасні набори Columbus, які виробляються по цей день, мають "фірмовий" компонент — 41 елемент періодичної таблиці ніобій (Nb). Під назвою "Nivacrom" сполука нікелю, ніобію, ванадію, молібдену і хрому вже близько 25 років пропонується на заміну звичайному хромомолібдену. Columbus навіть деякі популярні в минулому набори труб зняв з виробництва, замінивши їх новими з іншими характеристиками і властивостями, залишивши стару назву для лояльних клієнтів. Так, старий Columbus SLX зі стінками товщиною 0,9/0,6/0,9 мм став на 0,1 тоншим (0,8/0,6/0,8 мм) і став називатись SLX NEW, при цьому сталь стала краще опиратись корозії, стала жорсткішою, а з головної труби зникли спіральні насічки, які в старому SLX слугували для посилення жорсткості, якої, як ви здогадуєтесь по наявності цього інженерного "костилю", було недостатньо.



Переробили й Cromor середнього рівня — батований набір з шовних труб для ентузіастів, які цінують баланс між надійністю, комфортом та вагою. Раніше верхня труба мала товщину 0,9/0,7/0,9 мм, нижня труба мала товщину 1/0,7/1 мм, а межа плинності була на рівні 760 МПа/м². Новий Cromor тепер пропонується у варіанті старої хімічної композиції (стандартний 25CrMo4), але у вигляді труб товщиною 0,8; 0,9; або 1,2 в потовщеній секції та з товщиною стінок 0,5 або 0,6 в середній секції, що дозволяє зробити раму трохи легшою.
 
Часто в каталогах Columbus можна зустріти назву Cyclex, але чомусь не пояснюється, що це таке. Cyclex — це маркетингова назва хромомолібденового сплаву, який добре опирається перегріванню. У 80 роки минулого сторіччя Columbus випускав безшовні труби з цього сплаву, який набував кінцеві механічні характеристики завдяки наклепу. Межа плинності складала 830 МПа/м², а межа міцності — 900 МПа/м², тож до моменту виходу на ринок складніших хімічних композицій, Cyclex займав високу ланку і сперечався з модерновим на той момент Reynolds 753.
 
А 753, в свою чергу, мав той же хімічний склад, що й старий 531, який з'явився в 1935 році і став стандартом індустрії аж на 50 років. Reynolds 753 — це термооброблена хромомарганцева сталь. Термообробка робить матеріал міцнішим, але вимагає певного відношення до процесу пайки. Для цієї сталі дозволяється використовувати лише срібний припій через те, що температура плавлення латунного припою вища за температуру плавлення срібла: ~890°C проти 618°C. Покращення властивостей матеріалу призвело до дивної ситуації: міцніша сталь дозволяла робити стінки тоншими, що позитивно відбивалось на вазі рами і позитивно сприймалось гонщиками по всьому світу, але й вимагало високих фреймбілдерських навичок, що відсіювало аматорів індустрії і посилювалось відношенням самої компанії Reynolds до дистрибуції товару: вони просто не продавали свої топові труби без проходження валідації. Якщо тобі хотілось використати одну з їхніх термооброблених сталей, ти мав довести, що маєш право працювати з цим матеріалом — вимагалось відіслати зразок своєї роботи до Reynolds і пройти сертифікацію.



Вузлова рама Anderson на нержавіючих трубах Reynolds 953.
 
В 80 роки на ринку стали з'являтись алюмінієві і карбонові рами, з вагою яких сталеві конкурувати вже не могли. Тож виробники почали відмовлятись від важливого конструктивного елементу — від вузлів. Процес з'єднання труб і вузлів воєдино чимось схожий на гру з конструктором: за тебе вже виміряні кути примикання, треба тільки акуратно відрізати секцію труби в певному місці, обробити грані і за допомогою кисне-ацетиленового (вища температура пламені), або повітряно-ацетиленового (нижча температура пламені), або пропанового паяльнику (доступний будь-де) з'єднати. Відмова від вузлів розв'язує руки в тому плані, що фреймбілдер може сам вибирати будь-які кути примикання і взагалі робити будь що, але пайка стає справжнім мистецтвом. На світі є не багато людей, які можуть якісно спаяти раму встик. Fillet brazing — це позамежний рівень складності.
 
Тому в ті часи стало питання розробки сталей, які не втрачають своїх властивостей після електродугового зварювання. Дешеві рами від масових виробників робили саме в цей спосіб, але перегрівання зварного вузла робило матеріал крихким і вони швидко тріскались від не самих суворих навантажень.



Один з найвідоміших фреймбілдерів сучасності Річард Сакс (Richard Sachs) за роботою (пайка вузлової рами).
 
Сучасні сталі майже всі підходять до зварювання дуговим способом в атмосфері інертних газів. Air-hardened сталі (Reynolds 631, 853 та інші) після зварювання набувають кращі механічні властивості.
 
Використання алюмінію і карбону як основного матеріалу, з якого зроблено велосипед і його ключові компоненти, стало стандартом. Після того, як технологія стає стандартною, в кожній індустрії намічається своєрідний застій — люди втрачають відчуття новини. Це чисто психологічна штука, яка має циклічний характер і повторюється вона періодами в будь-якій сфері. Виключенням велосипедний світ не став. Останні 30 років пройшли під диктатурою ідеї "жорсткіше — значить краще", але ресурс людини не нескінчений, є певний рівень, перевищення якого веде до бажання спробувати щось м'яке, добре і пухнасте, тобто піти в зворотньому напрямку.



Процес зварювання в атмосфері інертних газів майстром молодої фірми по виробництву МТБ-рам Chumba.

Ось де сталева рама і стає у пригоді.
 
Перевага сталі в тому, що вона пружинить. Вона краще інших матеріалів поглинає помітні поштовхи і удари, роблячи їзду комфортною. В неї також краща ремонтоздатність — будь-хто, маючи зварювальний апарат чи газовий паяльник може відремонтувати раму з тріщиною, що є великим плюсом для туризму, адже у віддаленних куточках світу, де немає кваліфікованого майстра, чи цілого сервісного комплексу і спеціальних умов (можливості проводити зварювання в атмосфері інертних газів), питання швидкого, простого і дешевого ремонту стає ключовим.

Найбільший недолік сталі в тому, що вона ржавіє. Якщо рама зроблена не з нержавіючої сталі, вона схильна до корозії. Солі каталізують корозію і активне катання взимку та використання сталевого велосипеда на станку в приміщенні значно скорочують довготу життя рами. Виробники, які ставлять якість своєї продукції на чільне місце, хромують рами повністю, а потім ґрунтують і фарбують їх. Так зазвичай роблять італійці, але на жаль процес справжньої тришарової гальванизації, а не її імітації — мідніння, нікелювання і хромування — шкідливий для здоров'я, тому регуляції виробничних процесів в більшості розвинених країн поступово забороняють цей процес. Але ще не все втрачено. Якісне хромування все ще робить обмежена кількість маленьких виробників і фреймбілдерів-одинаків з Італії та США. Також по-справжньому хромують рами в Китаї. Ставлення до представників робітничих спеціальностей в Китаї все ще знаходиться на неприємно низькому рівні, що, втім, хоч і звучить цинічно, має і деякі плюси. Повністю хромована рама добре опирається корозії і при певному догляді може пережити свого хазяїна.
 
Не всі заборонені технологічні процеси можна замінити. Гальванічне хромування — один з них і тому безтурботне ставлення до здоров'я працівників в Китаї ще залишає можливість придбати довгоживучу раму за розумні гроші.



Хаотичний спринт на 6 етапі Тур де Франс 1991 року. Сталевий велосипед легко переживе не одне таке падіння.
 
Не зважаючи на останні здобутки наукової думки і прихід нержавіючої сталі до певної ниші ринку, нержавійка масовою ніколи не стане через трудомісткість обробки.
 
Втім, алюміній та карбон не можуть скласти адекватну конкуренцію в питанні довговічності. Тільки титан успішно конкурує зі сталлю на цьому полі, але ниша титану ще менша, ніж ниша велосипедної нержавійки.
 
На останок хочеться зазначити, що неперевершений комфорт сталевої рами повністю залежить від двох параметрів: товщини стінок та зовнішнього діаметру труб. Найм'якішими і найкомфортнішими будуть рами з трубами, зовнішній діаметр яких складає Ø28,6 мм. Це класичні "тонкі" рами с дюймовою рульовою.  Дещо жорсткішими мають бути рами на збільшених (oversized) трубах, чий діаметр дорівнює Ø31,7 мм, проте відома серед цінителів сталевих роверів стаття в журналі The Bicycle Guide від 22 лютого 1996 року розкриває, що відрізняти характер поведінки різних рам під одним велосипедистом в сліпому тесті — справа для вкрай чутливих персон. Не всі зможуть відрізнити одну від іншої. Але коли розмова йде про double oversize (Ø35 або 38 мм) та triple oversize (Ø42 мм), рами сучасного вигляду все ж таки-слідують тридцятирічній філософії "жорсткіше — значить краще". Дехто не дуже любить жорсткість рам на Columbus Spirit, а набір біовалізованих труб Columbus MAX взагалі не підходить для маленьких ростовок.
 
Майте на увазі, втім, що дизайн рами грає ще більшу роль, ніж матеріал, з якого виготовлено її. Значення має навіть в якому місті відрізано батовану секцію труби.