Команда ONRIDE на Trail Half Marathon & MTB Marathon. Голосієво. 17.06.2018

“Цікаво, а як-то воно буде — 3 марафони за 2 дні?” - промайнуло у дурній голові шаленого Кота, коли побачив анонси 100-км перегонів у Вараші 16 червня та бігового (21 км) й веломарафону (63 км) у Дідоровці наступного дня — 17 червня. 100 км та 63 км проїхати — то взагалі таке, “шо там їхать”. Хоч і бездоріжжям. А от бігти... Бігти бездоріжжям з набором висоти 500 метрів на 21 км я ще не бігав. Власне, максимум який я бігав, то 10 км. Власне, я і не бігаю взагалі. Лише на дуатлонах та змаганнях. А так щоб тренуватися — ні. Ліньки Та й воно якось дивно виходить — не тренуюсь, але завжди десь поруч з подіумом вештаюсь на бігових змаганнях Цього разу, зважаючи на те, що буду виснажений після 100 км у Вараші, думав бігти 10 км. Але в останній момент за кілька днів до старту передумав і вирішив ризикнути 21! Душа вимагала випробування на повну катушку! Та й шо там бігти

В день старту в Дідорівці о 5 ранку тільки повернувся до Києва з Рівненщини після 100-км веломарафону, який проїхав напередодні і прикро програв на фініші, посівши 4 місце в своїй категорії та 10 в генералі... У плацкарті на диво майже виспався, бо доволі таки укатався на марафоні. Але все одно організм благав ще хоч трохи подрімати. Час до старту ще є, ще цілих 5 годин. То встиг вдома ще 2 години поспати. Очі від будильника відкрилися, але мозок з півхвилини намагався пригадати де перебуває підпорядкований йому організм і якого біса треба прокидатись та знову кудись пертись... Внутрішніми копняками примусив себе встати і йти збиратися на продовження особистого марафонного марафону...

Власне збиратися не довелося — усе зібране вже було завчасно, лише добряче поїв та випив термойадрьоної кави. О! Тепер точно можна їхати Ага, до стартової галявини ще 16 км крутити педалі з важким рюкзаком на плечах. І до кінця реєстрації 45 хвилин... Маю встигнути... Примчав на стартову за 5 хвилин до закінчення реєстрації... Жарти-підколки-копняки — все як положено перед стартом. За розмовами і жартами ледве встиг перевдягнутися для бігової дистанції. З'їв ще якогось банана перед стартом, нахльобався ізотоніка, узяв з собою щось перекусити по дорозі, бо дистанція 21 км — це 2 години бігу, їсти треба буде обов'язково. А пити з собою брати не треба — на дистанції достатньо пунктів з водопоєм... Траса на 21 км бігу складається з трьох “петельок”. Перша - на 10 км, друга — кілометрів 6 і третя — близько 5. Усі “петлі” проходять через стартову галявину нагорі від озера Дідорівка.

Старт був знизу від озера. Традиція така — стартувати угору, щоб просіяти учасників і одразу перевірити хто на що здатен... Подивимось шо з мене буде на цьому старті вертикальною стіною... Вже настільки звик до змагань, що очікую старт без жодного хвилювання. Всі кудись швиденько побігли після 9-8-7-6-5-4-3-2-1-старт! Ну і я за ними. Багатенько народу одразу оббіг на цьому скаженому підйомі. Хтось мене обійшов. Але загалом, за відчуттями і попередніми підрахунками нагорі я був десь у 20 перших серед 100+ учасників. Нормально так, адже серед цих 20 ще є й ті, що бігтимуть лише 10 км.

Перша петелька йде доволі таки жваво, організм працює, як годинник, ноги “свіжі”, дихання в нормі, серце стукає-не стукає-стукає-не стукає. Все, як має бути. Хтось ще обійшов, когось я ще оббіг. Підйоми намагаюся не бігти, а швиденько йти. У мене ті м'язи, що відповідають за біг угору відсутні, то трохи важко. Але все ніби нормально. І перша петля (10 км) пролетіли досить швидко. Майже не помітив, як і пробіг. Далі почалася друга петля. Вона мене й виснажила. По-перше, більш рваний рельєф, по-друге — то вже пішла друга година бігу, а м'язи все ж звикли до годинних навантажень під час перегонів. То вже почував втому. Причому — серце й дихалка видають потужність на 100%, а лапки вже не можуть. Трохи збавляю темп (але не дуже, як показали результати в Страві). Мене починають обходити ті, хто раніше відстав. За виглядом видно — то бігуни, вони тренуються, не то що я. Обігнали мене багатенько на цій ділянці. Третя петелька була найважчою, звичайно. Хоча вже й став звикати до темпу і намагався його тримати. По рівному. На підйомах доводилось йти. За відчуттями біг набагато повільніше, але знову ж таки Страва показала, що не дуже. Здавав лише на підйомах. Особливо останній затяжний підйом перед фінішем був тяжким. Там і втратив найбільше часу. Якщо до того біг десь 6 хв/км, то на останньому кілометрі то було вже 9 хв/км. І швидше не міг, на жаль. Серце могло, дихання вистачало, лапи — всьо... Та ще й народ почав мене обганяти... Ех... Ну таке, до фінішу дістався. Час на 21 км — 2:04:41. 4-й з 14 у своїй категорії. Знову 4-й!!! Вже вкотре цього року Програв лідеру 7 хвилин і 3-му місцю близько 3-х... 29-й з 70 у генеральному заліку. Нормально, як для кота, який ніколи 21 не бігав

Так, всьо, забуваємо про біг. Терміново готуюсь до веломарафону, який буде вже за 3 години. Хоч часу ще ніби багато, але! Треба поїсти, попити, відпочити, поновити сили. Попутно з пожираловом усього, що можна з'їсти, встигаю: пофотографувати нагородження бігунів (де мене, хник, нема), помаршалити на дитячих забігах (Катя Дельфінея: “Оце Котяра, біжіть до нього, розвертаєтесь і назад”), пофотографувати нагородження малечі... Так — то одне, то інше і вже майже старт. Ледь не забув перевдягнутися-перевзутися у все велосипедне. За 10 хвилин до старту то швидко зробив. І помчав донизу, до озера. Старт знову від озера угору, як і у бігунів...

За регламентом 3-годинного веломарафону дистанція складається з 3 кіл по 21 км (коло майже ідентичне біговому етапу). Але є й обмеження по часу — на третє коло вже не будуть випускати після 2:40 після старту. ОК, буду мати на увазі Знову зі старту кудись всі поперли швиденько до гори. Я теж туди ж. Але не так швиденько, як просто заїхати нагору. Заїхав. І не останній.

Далі почалися швидкісні ділянки першої “петельки”. Хоч ніби і їхав швидко, але кілька людей мене тут обходить. Після мостика нагору йду пішки, бо ноги все-таки дуже вже несвіжі і трохи повонюють Розумію, що на цьому марафоні мені для їзди залишаються лише прямі ділянки та спуски. Більшість гірок з великим градієнтом, напевне, не виїду вже... Біля переїзду брудної ділянки ззаду наздоганяє Ешелон у повному складі. Хлопці переплутали місце старту і тепер наздоганяють лідерів.

А я шо — зупинився посеред бруду, пропустив хлопців, мені вже поспішати нікуди, головне завдання — дістатися фінішу, не здатися. І головне — ні у якому випадку НЕ встигнути на третє коло Бо воно мені треба? Мені і 42 км вистачить.

Як і передбачав — майже усі затяжні підйоми йду пішки. Особливо тяжко зайшов підйом після спуску по жолобу. Внутрішні сили є, серце працює, а ноги стопоряться і навіть 24-36 не хочуть їхати. Нічого, переживем, витягнем... Якось таки виїхав підйом в Китаєві. На другом колі там вже йшов. Пісочні короткі торчки на першому колі ще якось примудрився виїхати. Підйом на стартову на другій петельці навіть і не думав виїжджати. Ледве заповзав пішки. На третій петельці затяжний підйом, який на свіжі ноги залітається на швидкості 25+, зараз повз ледве 10 км/год. Але таки заїхав. Під кінець першого кола наздогнала делегація “початківців”, які стартували пізніше і їхали лише одне коло. У тій делегації на підйомі весело посміхаючись мене обігнав малий Щербацький. Хотілося дати йому копняка за таке знущання над пенсіонерами, але побоявся що схоплять судоми Тому лише крикнув йому у спину “Паразіт!!!” і далі собі поповз догори. А малий посів 7 місце з 16 серед дорослих дядьок, єслі шо!

Перше коло фінішую десь з часом 1 год 20 хвилин. Повільно зупиняюсь біля суддівського намету, повільно міняю одну флягу на іншу, повільно запитую про регламент: “А точно не випускають на третє коло, якщо перші два довше, ніж 2:40 їхати?” Одним словом — роблю усе можливе аби встигнути на третє коло. Але нєт Марина Щербацька ледь не копняками виганяє мене на друге коло Їду-їду, поспішаю

На другому колі починає трохи піднивати праве коліно. Включаю режим повного збереження — кручу лише лівою ногою. Виходить непогано, але все ж таки на тяжких підйомах то не рятує — йду пішки. Надія лише на спуски, які лечу як навіжений. Та все одно щось тяжко, не зрозуміло чому... І тут йдуть двоє стежкою, а від них чую: “Ваабщє-та, бублікі — ета іх нацианальний прадухт...” Далі не дослухав, бо вже пролетів повз. Але слово “бублікі” мені нагадало, що я голодний. ДУЖЕ ГОЛОДНИЙ! Хочеться не просто їсти, а ЖЕРТИ! Добре, що здогадався наклеїти на раму батончики з горішками і медом. Бо все, що було у кишенях давно було з'їдене. Швиденько відколупую чакаляду від рами і насолоджуюся неземним смаком Всьо, тепер до фінішу точно доживу

На фінішному підйомі другої петлі йду пішки, мене одна за одною об'їжджають Катя Дельфінея та Леся Страфун. Катя доволі жваво проїхала, а Леся якось не дуже впевнено їде на ту стіну. Починаю кричати їй у спину, підбадьорюю як можу. Ніби допомогло — Леся заїжджає. А в мене сил ледь вистачає, щоб зайти

На третій петельці на затяжному тягуні все-таки їду, але ледь-ледь можу обігнати якусь бігунку... Нічого, ще трохи залишилось... На останньому підйомі наздоганяю Лесю Страфун. Трохи потеревеніли і поїхав собі далі. Сили ще є о_О Але добре, що не встигаю на третє коло. І, на диво, мене не обігнали на коло лідери, хоча мали б. Напевне, їм теж тяжко... Фінішую 22-м з 25. Троє зійшли... Нормально, план виконав Головне, що живий і неушкоджений.

Ще раз дякую усьому навіженому колективу МУЛЬТИКІВ за чудові змагання! Як завжди — всьо супер! Ваші змагання варто їхати і бігти у будь-якому стані!

Велика подяка фотографам, ваші фото — це шедеври!

Про “отходняки” після трьох марафонів за 2 дні. Все було досить чудово — легка крепатура у ногах (від бігу), трохи боліла ліва ступня і піднивало праве коліно. Та таке, вже все нормально. Зазвичай після таких змагань (особливо з біговим етапом) 2-3 дні ходив, як інвалід. Боліло все — від ніг, до рук і спини, та ще й ноги натирав. Зараз — всьо ОК. Ідеально підібрав взуття для бігу. З певними промахами, але все-таки вгадав з харчовим режимом. Чи повторив би це знущання ще раз? Таке питаєте

#ONRIDE 

#ONRIDEteam

Группа Мультиков - Мультиспортивной Украинской Лиги Трейлраннинга и Кантри Multiki Trail Half Marathon in Goloseevo Multiki MTB Marathon in Golosiievo