Дати: 30 травня 1 чеврня 2015 (3 дні) Надслучанська Швейцарія +
Кілометраж 217 км
Участники:
1. Коваль Сергій 2. Андрієвський Віталій 3. Діденко Альона 4. Конопатський Владислав
5. Костюк Роман 6. Світлана (redbull13)
На організацію подорожі наштовхнув, один знайомий, які розповів про незвичайну красу тих місць, інформації в інтернеті про заповідники Надслуччя і Мальованки практично знайти неможливо. Власні сайти заповідників, якусь цікаву інфу для туриста не несуть. А ось «Соколині гори» доволі відомі у місцевих, але у підготовці походу, я зрозумів чому вони так маловідомі, через практичну неможливість до них дістатись навіть автомобільними шляхами, як виявилось і вело теж нелегко. В допомозі підготовки походу звернувся до знайомого велотуриста з Рівного, звісно я розумів, що маршрут складний , адже він практично весь пролягав через заповідні ліса, і що доволі багато піску в тій місцевості, що характерно для неї, але те що нас чекало, перевершило мої очікування . Да й десь незадовго до початку подорозі, наштовхнувся на опитування щодо відвідування замків Рівненської області, саме ці два замки Губківський і Корецький єдині були в списку, яких я не відвідував. Звісно я розумів, що щось значного я не побачу, адже замки вже давно зруйновані, ще в 1700- х роках, і після того їх ніхто і не намагався відновити.
1 день Рівне – Ліс «Пустомити» Губків 73км
Запланований трек
Пройденийс трек
Старт був ранній, полюбляю світанок, коли а тебе серпанком огортає туман, порожня дорога, в селах люди тільки прокидаються , ось навіть лелека неквапливо піднявся в небо , коли ми потривожили його ранкову прогулянку асфальтною дорогою.
Але доїхавши до Тучина, і повернувши вже на бруківку, а далі нас чекали великі цікавості, перша це КПП покинутого вже танкового полігону
А далі, пісок, пісок. Причому проїхати можливо було метрів 20-30. Далі понад 100 метрів пішки, так ми пройшли вздовж весь полігон на галявині при вході у ліс зробили перекус, в лісі теж спочатку було важко їхати, але далі пісок став більш-менш укатаний і ми чудово проїхали лісом «Пустомити» на узліссі , де зробили привал.
Ще один лісок. І ось ми вже в «Надслучанській Швейцарії», це дивовижне місце, таке відчуття що потрапив у машину часу, і опинився в минулому, з цивілізації лиш електрика. Все інше вражає, дерев»яні будиночки замазані вапном, старенькі вікна дерев’яні вікна, відсутність доріг асфальтованих, знову тої ж пісок, яким просто неможливо проїхати, але яка ж краса довкола, і розумієш, що десь тут і гуляє та корівка з реклами "Мілка" А «Соколині Гори» і замок у Губкові ще щось. Так руїни замку , які до речі тримаються ще з 1708 року, коли їх знищили шведи, не дуже вражають, а ось краєвиди з нього відкриваються неймовірні
Після огляду замку, ми вирушили на пошуки місця ночівлі, місце я вибрав ще заздалегідь, хоча хочу сказати, варіантів зупинок там безліч, про що попереджали мене рівняни. Але прикол саме пошуку місця ночівлі, полягає в тому що доріжки до нього видно не було, ми спочатку проїхали її, але місцевий дідусь нам її вказав, що цікавого, вона геть непомітна, і повірити що машиною тут їдуть, було практично неможливо. Лиш через пару сот метрів, вже з'явився укатаний грунт, спустилися до води, і стали на ночівлю
2 день Губків – Корець – Хоровець – Хмелівка 96 км
Запланований трек
Пройдений трек
Насолоджувались красою Надслучанської Швейцарії ми і далі, заїхали трохи вглиб урочища Мишаківське, трохи зійшли з треку, але вдало повернулись на нього. Річка Случ в усій її красі.
Дорога до Корця була повністю з бруківки. І знову ці дивовижні будиночки з дерева ))
Корець власне сильно не вразив своїм замком, хоча була якась туристична група, + прогулювалась сімейна пара з дитячим візком. Нажаль некошена трава, яка інколи досягала майже 2 метрів. Єдина принада замку, невеличке підземелля, і гарний вигляд на Корець. Було зроблено привал.
Далі нас чекав виключно асфальт, і сільські дороги приблизно30 км. По дорозі в далечі побачили вітряк. А ось далі ми завернули в ліс, благо чудові карти на ЖПС-ннавігаторі Свєти, дозволив навіть скоротити шлях,ліс, як добреним їхати .спокійно . і на душі якась легкість, так ми спокійно ми вже їхали до місця ночівлі на межі районів Хмельниччини, Шепетівського і Полонського. Кар'єр з першого разу завернули не в тої поворот, змушені були повертатись, нажаль вже сутеніло, але знайшовши нарешті дорогу, ми були вражені красою яка була перед нами, а яка тепла вода, відразу зняла втому після вкрученого дня.
Ранок просто фантастичний
3 День Хмелівка – заповідник «Мальованка» - Полонне 48 км
Запланований трек
Пройдений трек
Нажаль, через проблеми з тим що Укрзалізниця знову нас розчаровує, дуже швидко напередодні зникли квитки на потрібний регіональний експрес, група взяла квитки на 15-00, тому вирішено було стартувати дуже рано. Але те що це буде самий веселий на пригоди нас день , мене наштовхнула ще підготовчий процес. Коли практично у місцевих людей запитував про заповідник «Мальованка», і ніхто не міг мені нормально пояснити чи є там тропи. Що я вирішив , що ми будемо першопрохідцями , як виявилось згодом, це майже було так. Отже, одразу ми потрапили у село Судимонт, і тут розпочинається саме цікаве,коли ми пояснили туди нам потрібно, люди здивовано запитували, а невже простіше по дорозі асфальтній їхати я відповів « А який інтерес, асфальтом і машиною можна проїхати, а велосипедом там де машиною не проїхати», Нам сильно пощастило саме одна сільська пара, збиралась у сусіднє село, саме через ліс, і ми сіли їм на колесо. Да дорога то в права, то вліво, песик який біг за підводою просто переплигував деякі калюжі, дорога виявилась доволі складною
.Але ось ми в Конотопі, і були передані в руки іншої людина, яка вказала нам дорогу до лісу.
На виїзді з села, була чудова дорога прямо, але нам ж у ліс, навпростець. Остання хата, група трохи розтягнулась ,і чую ззаду чиїсь свист, крик. Біжить господар, запитує нас туди ж ми прямуємо. Намагається нас вмовити не їхати лісом, адже там болото. Але я чітко кажу, ми дорогу знайдемо, він усміхається, і малює нам можливий варіант обійти болота. Як згодом, я в думках йому ще раз дякував. Болота дійсно виявились великі, незважаючи що ми розділились в пошуках броду, вони виявились 1,5 кілометра практично. Але ми вдало подолали її.
Заповідник «Мальованка» відверто просто мене розчарував, весь час ми тікали від великих гедзликів, які просто хмарами нас атакували, і клятий пісок, через купу втраченого часу, ми так і не заїхали до озер, лиш здалеку їх сфотографували.
І ось ми власне у селі, велика частина заповідника ми подалали ,в планах було ще 10 км, і ось група мене запитує, їдемо треком ?? Але я вже розумів, що ми не встигаємо, тому було прийнято рішення, виїхати на асфальт, і доїхати до Полонного. Оскільки Полонне було точкою евакуації, ще встигли скупатись у «мертвому озері».
В підсумку хочу сказати, що це була незвичайна для мене як організатора покатушка, вперше довелось скільки часу крутити саме лісами, оскільки не так багато визначних місць було по маршруту тому в підготовці віддавалась левова частина дослідженню лісу, через супутники, через питання місцевим, як в реальному житті, так і за допомогою соціальних мереж, ну і звісно, багато залежить від самої групи, а вона була просто фантастична , Дякую усім.
Бюджет поїздки : 380 грн= квитки 180 грн + 200 харчування на одного чоловіка
Спорядження : 3 намета, 2 казанки 5 і 3 літра, 2 газових пальника, 6 спальних мішків.
